Expand Cut Tags

No cut tags
boletus_egoist: (Default)
Така Атопія.

Уявіть, ви вирішуєте робити табуретки. Робите табуретки і продаєте. Прибуток - ваш. Ваші табуретки гарні. Клієнтів стає більше і ви розумієте, що буде краще винайняти помічника. Винаймаєте. Робите табуретки вдвох. Продаєте - дохід навпіл.
Далі винаймаєте бухгалтера. Дохід ділете на три. Потім водія - на чотири. І так далі і так далі. Кожен раз ви колективом приймаєте рішення і кожер раз ділете зп рівними частинами.

Питання:
1. Чи може існувати таке підприємство, коли весь фонд зарплати ділиться рівними частинами?
2. Якщо ні - що на вашу думку є обмеженням. Що є тим самим фактором, що не дає такій схемі здійснитися?

Дякую за дискусію.
boletus_egoist: (Default)
Останнім часом зацікавила тема світосприйняття стародавніми людьми. Тими, в яких ще тільки пробуджувався світ почуттів і моралі. Час від часу здається, що я відчуваю їх всредині. І це доречі так і є, бо вони, предки, генетично живуть в мені. Вони дивляться на небо моїми очима. Моєю душею вони всередині радіють багаттю і деревам. Їх очима я час від часу дивлюся в небо, відчуваючи велич і неосяжність незатуманеною, чистою душею.
boletus_egoist: (Default)

Як став систематично котадзе, життя ся значно змінило. Вже чтири роки не хворію. Ну так не хворію як як люди поза темою. Соплі-фігоплі-кашель-фігашель-температура-фігура. Такого не памінтаю вже кулі було. Припинив пити і бавитися цигарками. Молодше виглядаю. Підтягнутий. Позитивно мислю. Життя наповнене сенсом та пригодами. Дихаю на повні груди.
Болетус найкращий. Ровер робить чудеса із людиною. Люблю роверитись.

boletus_egoist: (Default)
10 мільйонів років тому десь у центральній африці певна популяція мавпоподібних істот - гомінід остаточно встала на задні лапи. 10 мільйонів років тому, ми, людство почали свій шлях. Ми не стали одразу тикими, як є. Зародилося, розквітло і вимерло декілька видів людей, останній з яких - Неандертальці, що остаточно зникли приблизно 25 тисяч років тому.
Ми не зважаємо на еволюцію. Нам здається, шо вона повільна, як рух континетнів.
Але вдумайтеся п’ятсот тисяч поколінь знадобилося для того, щоб з цього:
Картинки по запросу шимпанзе
виникло це:


Всього 500 000 поколінь. Як на мене це багато, але доволі збагненно.

Можна порівняти ще одне: 25 000 років тому. Тобто всього 1250 поколінь тому ви могли піти і зустріти в лісі людину іншого виду:


1250 поколінь тому. Це здається не так давно. Не було геть нічого, не було Німеччини, Риму, навіть Єгипту не було. Була дика природа, стада тварин і два виду, ОКРЕМИХ ДВА ВИДУ людей. Вдумайтеся.*
До біса ваші АйФони, Лехуси і навіть Інтернет. Я шось так приголомшений, усвідомивши плин еволюції.
Я - частка всесвіту, що бере початок у Безмежному порядку, що породив перше покоління зірок. З елементів, зароджених в тих зірках складаюся. Вношу своє в розбудову хаоса, що ся рухає в пітьму повного безладу, що межує з Бовним порядком.
Це прекрасно!!!

---
*Українці звісно були. Бо вони є від часів Великого вибуху. І я це серйозно.
boletus_egoist: (Default)
Любий Щоденнику,

Хочеш посміятись? Ніколи б не думав, що набуду таких висновків.

Всі, будь-яка подія виглядає інакшою залежно від точки зору на неї. Як інші речі - нічого дивного. Та сама подія іньша, якщо ти береш участь, якщо ти всередині, або якщо ти зовні і це відбувається з іншим. Саме тому ми просимо про поради сторонніх осіб, бо вони бачать наші події інакше. І те, шо нам із середини здається непереборним, нездоланним замком, із зовні насправдя може виглядати лише простим крючком, або взагалі двері незачинені, а ми стукаємо у стіну.

Прописні істини...

Так, я сам, особисто, бачю речі інакшими залежно від того, стануться вони, мають/не мають статися, відбуваються, або вже відбулися. Навіть залежно від того чи відбудуться скоро або відбулися щойно чи давно. Інша точа зору на лінії часу.
І ще одне, я не знаю кому дякувати - долі, Богові, собі... І взагалі це неправильно так писати "дякую долі...". Сприймаймо це як фразеологізм. Просто для виразності. Насправді вірно було б написати.... знаю!!! Так:

Сьогодні я счастливий від того, що не мав надлишкового достатку колись. Інакше я був би зараз таким:

Повірте- знаю шо кажу. Я мав мотоцикла. Хотів іншого, більшого, хромучого, гарного. І не один. І якби була можливість мав би. Бридко, гидко, огидно харчувався. Бррррр. Мав безліч шкідливих, небезпечних звичок. Виглядав старшим за свій вік. Пагано пахнув. Да-да.

Так ось. Як добре, шо цього не відбулося. Як добре, що я був змушений продати свої мото-байки. Хоча я шкодую про це. Але на той час, для того мене це було шкідливо. Мотоцикл - прекрасна річ, але для неї треба бути готовим, а я - не був. Тільки зараз розумію це.

А що зараз? Зараз - я знаю що таке щастя. Увага, даю визначення:

Щастя - це стан, коли ти - дивовижний, приголомшливий. Коли ти подобаєшся собі.

Зараз - да. Зараз я - такий:

і це кльово чорт забирай.
boletus_egoist: (Default)
Цим, щиро дякую тій людині, що з’явилася та є в моєму житті. Тій людині, що стала прикладом, натхненням та дала дієвий інструмент в мої готові до того руки, щоб нарешті припинити вживати алкоголь.
Дякую тобі Сергію Вержбицький за пораду, щодо книги Алена Карра "Легкий спосіб кинути пити". Ти змінив моє життя, сьогодні я знаю це напевно!
Хай посміхнеться тобі доля.
boletus_egoist: (Default)

Питають, чом займаєшся хернею - лафет для гарматки, поличка для журналів, плафон з пляшки.
Кажуть - ремонт, дача - то речі серйозні.
Поперше. Кожен вартий лише того, шо може зробити власноруч.
Подруге. Ваша дача нікому нп потрібна, крім вас. Так само і моя гарматка. Не бачу різниці.




boletus_egoist: (Default)

Всім, хто скаже, шо в мене забагато роверів відповідаю наперед - ідіть під три чорти. Це всім, незалежно від чину та родинних зв'язків.
Шо ви, товстодупі упирі, можете у цьому розуміти.
Давайте дапабачення.

'Мета

Jan. 9th, 2016 08:52 am
boletus_egoist: (Default)

Спочатку ти малий. Зрозуміло, шо всі дорослі і тому інші. Їм відоме тайне знання, що стане відоме тобі, коли ти виростеш. На цьому етапі ніц робити треба - ростемо і чекаємо.

Потім ти підліток. Так само є ти, а є інші. Ти вже напевно розумієш, шо ніц розумієш. Але решта людей - правильніх. Нічого. Доростем розберемось.

А потім - бац. Ти дорослий. І виявляєсі, що світ ся складає з таких самих довботрясів як і ти. Все було б занадто просто. Решта людей такі самі як  ти, проте з парочкою "але".

Перше "але": є "правильні" люди. У них все як у людей. Престижна робота, велика зарплатня, красуня-дружина, вундеркінди-діти, житло, ремонт, машина. Вони ставлять ялинку на новий рік. Купаються на хрещення. На Великдень ходять в церкву. З року в рік. Вони рафіновані до огиди, АЛЕ - я заздрю. Мені ніхто не заважає бути таким. Та я не можу, бо це огидно. Та зовнішня картинка викликає заздрість.

Друге "але": є люди з метою. Вони чогось там досягають. Будують бізнес. Їдуть до того все життя. А в мене нема мети. Ну "сходити в похід", "навчитися різати пляшки", "пататаган". Ну шо це за мета. Хіба порівняти з побудовою власного бізнесу?

Можна сказати да - хто мені заважає поставити за мету шось суттєве? Так - ніхто. Але мені не цікаво. Мета МАЄ бути цікавою. Інакше шо це за мета - фальш. Мета "заробити багато грошей" фальшива - бо гроші самі собою нікого не цікавлять.

boletus_egoist: (Default)

Навчився різати пляшки. Для чого:
1. З різаних скляних пляшок можна багато чого робити. Вазочки, плафончики, лампадки... І все це оригінальне, особисте, тепле.
Спочатку просто руками та склорізом відрізав дно пляшці Набеглаві. Але потім її розколов випадково. Далі ще одну з під Набегдаві запоов. І нарешті зробив приспособу для тримання склорізу, якою без труда різанув пляху з під Жигулівського.
2. Жодне вміння не приходить просто так. Цей досвід колись стане да пригоди.


boletus_egoist: (Default)

Після щільного снігопаду. Прокатав свій традиційний B2W. Я був красавцем! Сніг, лід, -10 Цельсія. А я - кручу педалі. "Дурко" - думали водії і робили пічку тепліше. "Дивак" - думали перехожі і квапились по справах, тикая носи в кашне. І лише одна людина, а може навіть менше, збагнула який дарунок я зробив. Яке цінне надбання - вірити у власні сили. Керувати погодою так, що ти і тільки Ти вирішуєш гарна погода чи ні. Синоптики, бабусі-пліткарки, навіть сам господь стоїть осторонь. Я вирішую яка буде пргода. Гарна чи пагана. Я!

boletus_egoist: (Default)
Маю із цим проблему. З алкоголем.
Останнім часом важко втриматись і не пити. А тут бемц - і не хочеться. Причиною того вбачаю книжку, що мені порекомендував один товариш по зброї. Відкриває очі на багацько аспектів міжполових взаємин. Прочитав десь відсотків 30, а результат вже є. Мені добре! Мені не хочеться сі напивати.
Не повірете. Це так дивно, коли тобі добре. Це так дивно, що не хочеться напитись. В особистому житті бурі. Але, коли розумієш закон і мету іх розвитку - відчуваєш себе на твердій землі.
КЛАССС!!!!
boletus_egoist: (Default)
Легкий томагавк для подорожей.
Його звуть - Одекота.
Дуже зручний та неважкий гірський топірець для піших походів і не тільки. Хрещення пройшов у Карпатах на Петросі. Був зацінений місцевими гуцулами та порівняний із топірцем Олекси Довбуша, що робить томагавку честь. Мрія мати такий інструмент. І мрія здійснена. Дякую долі за це.
20140929_155853
20140929_155907
20140929_155922
boletus_egoist: (Default)


Коли відчуваю внутрішній комфорт - пити насамоті не хочеться.
Коли миру із собов нема - не можу се стримати.

Тож коли побачите шо п’ю насамоті - викликайте психолога, або долучайте сі самі і будьте ним.
boletus_egoist: (Default)
Томагавк для выездов на природу.
Его зовут - Коахтемок.
20140922_073125
20140922_073228
20140922_073237
boletus_egoist: (Default)


Мушу констунтувати. З усіх міст, що я був, Львів бачу найбільш комфортним і жаданим для себе. Постійно сі ловлю на думці, що іду у відрядження до Львова навіть з більшою радістю ніж додому. То може нарешті час зробити це місто своєю домівкою?
Я починаю діяти та думати у цьому напрямку. Так! Я хочу жити у Львові.
Обіцяю Тобі, моє любе місто, якщо приймеш мене - матимеш ще одного гідного Львів’янина.
Тож вйо домів - вйо до Львова :)
boletus_egoist: (Default)
Впізнав усе. Рідні місця...
До меморії однозначно.
boletus_egoist: (Boletus_Egoist)
Цим заявляю наступне:

1. Не дивлячись на те, що є носієм російської мови, наскільки це буде можливо, я припиняю використання мови країни-окупанта у повсякденному житті.
2. Я поважатиму свого опонента, не зважаючи на те, якою мовою він спілкується, і, як будь-яка освічена людина, відповідатиму тією мовою, якою до мене звертаються.
3. Я визнаю російську мову, як закордонну мову та мову міжнаціонального спілкування на теренах колишнього СРСР.
4. Я відмовляюся від спілкування російською не тому, що вважаю її поганою, або неповноцінною. Я вимушений відмовитися від рідної мови як від інструмента, яким чиниться зухвала, відверта, неприкрита брехня. Мені огидно мати з тією брехнею щось спільне.

СЛАВА УКРАЇНІ


Этим заявляю следующее:

1. Не смотря на то, что являюсь носителем русского языка, насколько это будет возможным, я прекращаю использования языка страны-оккупанта в повседневной жизни.
2. Я буду уважать своего оппонента, не смотря на то, на каком языке он говорит, и, как любой образованный человек, буду отвечать на том языке, на котором ко мне обращаются.
3. Я признаю русский язык, как иностранный, и язык межнационального общения на территории бывшего СССР.
4. Я отказываюсь общения на русском не потому, что считаю его плохим или неполноценным. Я вынужден отказаться от родного языка как от инструмента наглой, откровенной и неприкрытой лжи. Мне противно иметь с этой ложью хоть что-то общее.

СЛАВА УКРАИНЕ