Expand Cut Tags

No cut tags
boletus_egoist: (Default)
Результат пошуку зображень за запитом "ришикеш"

Знов пишемо про веселощі маніпуляцій з рештками померлого мене.
Невзовзі почнеться сезон бреветів. Намічаю сі декілька походів. Будь-що може трапитись: лавина, потону, машина зіб'є, чи шось інше. Життя триває вічність, але тушка досить лекго руйнується.
Тож читайте, друзі мої. Я переглянув все, що я писал у цьому блозі про свої тіло після смерті. Нічого завого - все вірно. Не хочу ані традиційної могилки, ані сопливо-слезливого прощання.

Якщо я загину так, що мого тіла не знайдуть - не шукайте. Це моя воля - повернути тіло матеріальному світові так, як це станеться. Шукати не треба. Знайдені за таких обставинах тіла не і ані цінністю, ані красою. фуфуфу. хай іде.

Якщо тіло буде. Кремація - однозначно. Все як в останньому пості.

Але я зроблю дещо для вас після смерті. Я не просто хочу розвіювання попилу. Хоча, як не буде іншої можливості - зробіть над Карпатами, або Десною, або будь де - непринципово.
Та не для цього я пишу. Я залишу в сейфі зі зброєю гроші, яких вистачить на те, щоб зробити наступне, мої найближчі друзі. Я хочу, щоб ви подивилися трошки світу. Тому, ви поїдьте туди, де розвіювання попилу буде в темі :). Сума розрахована на трьох. Робимо наступне:
Забираєте урну. Там буде 1-2 кг попилу. Білий порошок. жодних кісток, бо в крематорії попіл перемелююсь на кремуляторі. Пересипаєте попіл в банку. Урну - нах. Далі я хочу, щоб ви подивилися Індію. Тому таск такий. Летимо в Делі. Звідти в Дехрадун. Звідти на таксі 15км в Ришікеш. В Ришікеші залишаємось на день і гуляємо. Ранком наступного дня я хочу, щоб ви розвіяли половину попилу з берега над Гангом вище мосту Лакшман-Джула.
Летимо в Делі, звідти в Варанасі. Там залишаємось на день. Гуляємо. І на ранок винаймаємо човна за копійки і розвіюємо попіл над Гангою з човна.
Таке запам'ятається вам на довго. Принаймні будете мене згадувати :).
boletus_egoist: (Default)
Життя плине наразі швидше, а спокою стає дедалі менше. Це є цікавим і непаганим. Але істотно збільшує шанси поповнити своїм бувшим тілом неживу матерію. Тобто зненацька здихнути.

5cremation

В доповнення до сказаного раніше про своє поховання.

Я переглянув сучасні закони України і не знайшов прямої заборони розвіювати кремаційний попіл будь де. Такшо після моєї смерті робимо наступне:
1. Не носимося з моїм бувшим тілом як з писаною торбою. Даємо всі дозволи на розтини  і все таке інше. Нема там про шо переживати.
2. Якнайшвидше оформлюємо всі папери.
3. Бігом біжимо до крематорію, відганяючи всіх попів всіх релігій. Хто буде плакати - ображуся. Одна-дві сльози - норм. Більше - не треба.
4. Швиденько кремуємо тушку і забираємо попіл собі. Так, урну з попілом видають рідним на руки. Можете пообіцяти, шо десь його там хочте поховати.
5. Ставим урну на булькон, в гараж чи ще кудись.
6. Коли матимете час та натхнення - несемо ту урну самі, або віддаємо друзям-туристам. Хай несуть її в Карпати, або вивезуть на середину річки і висиплять з гори по вітру, або в річку. Хай наприклад в Десну. Урну можна розбити в тому ж місці. Або з Попа Івана Чорногірського за вітром - ой там гарненно полетить. Якщо буде змога - призначте Льошу Ткаченко відповідальним. Він все зробить як треба. Хай несе на Піп Іван.

Не бійтеся. Це не є протизаконним. За це нічного не буде. В урні не буде кісток, зубів чи чогось іншого. В київському крематорії попіл після кремації перемелюють. Має бути приблизно так як на пікчі.

Всім щастя!
boletus_egoist: (Default)
Друзі питали мене як має виглядати той камінь, шо я хочу собі на могилу.
Під час подорожі по Карпатах такого не знайшлося, шоб сфотографувати.
Тому, ось, знайшов в неті декілька фот:






boletus_egoist: (Default)
Життя плине. Як битам не було - кінець у нього один - небуття. Якщо повезе - то буде ще й пам’ять.

Тож готовим треба бути завжди. Щоб після життя не отримати стандартний улилий пам’ятник і напис, я опишу тут як бачу свою могилу та пам’ятник.

1. Щодо поховання. Віддаю перевагу кремації із розвіюванням попилу над горами, або рікою. Якщо розвіяти неможна - грець із ним - поховайте урну в колумбарії. Якщо знов ні - то хай буде звичайне поховання, хоча це трохи принизливо та огидно.

2. Щодо могили та пам’ятнику. Пам’ятник має складатися із вирівняного водою валуна пісковика округлої форми. Висота валуна - десь по пояс. Це для того, шоб людина, читаючи написи на камені уклонила голову. При зіичайному похованні у грунт валун має стояти над середеною тіла. Не на голові. Не на ногах. Вкруг валуна має рости звичайна рослинність. Травка. Ніяких довбаних квітів. Просто трава або мох, або шось звичайне. Якщо мою могилу будуть часто відвідувати - навкруги каменя утвориться стежка. Це буде мені приємно. При похованні у колумбарії - камінь-пам’ятник має бути над урною.

3. Оформлення пам’ятника. На камені з трьох боків має бути написана епітафія трьома мовами у три рядки. Текст має бути висічений або вирізьблений у камені літерами глибиною не менше 5мм. Бажано більше. Написи мають бути нанесені на одному рівні від землі таким чином, шоб вони вільно читалися, коли людина стоїть у пів-метрі від каменю і дивиться на нього зверху під кутом. В ідеалі - якщо прижметься колінами до каменю - витягнута під 60 градусів вниз рука має вказувати на центр напису. Написи не мають читатися з одного місця. Тобто, щоб прочитати всі три - людина має обійти камінь, утворюючи кругову стежку.
З часом - камінь буте коситися та вгрузати в грунт. Не вирівнюйте його. Кругле не впаде. Хай буде все максимально природньо.

Текст єпітафії:
===

Этот Турист, оставив с миром дом

Со взглядом, устремлённым в бесконечность,

Ушёл в поход, что длится вечность

---

This Tourist, who has left his home in peace,

With eyes directed to infinity of never,

Has gone to trail which lasts forever,

---

Турист цей, залишивши із миром дім,

Із поглядом у далечінь, що вороття немає

Пішов в похід, що вічність протриває.

===


4. Щодо символів на пам’ятнику. Якщо хочете - між написами можете нанести коллажі з туристичного побуту. Тобто між трьома написами можна розмістити три коллажі. Наприклад - Намет. Кружка та ніж. Томагавк та костер. Шось таке. Але малюнки не повинні перегружати пам’ятник. Основою має лишитися природна краса каменю. Тобто ані написи ані малюнки не мають бути дуже завеликими. Краще навіть малими - шоб людина зосереджуалась та нахиляла голову. Малюнки не повинні бути вище, ніж написи. Тобто верх написів і верх малюнків має утворювати одну уявну лінію.

5. НІЯКИХ РЕЛІГІЙНИХ СИМВОЛІВ. Хрести, напівмісяці та інь-яні залиште собі. Мені це нецікаво і непотрібно. Ще раз - НІЯКИХ РЕЛІГІЙНИХ СИМВОЛІВ. Так само - ніяких символів печалі. Вдова, що вбивається, або облича ангелочка, що плаче - залиште собі.

6. Щодо порядку відвідування могили. Не треба у мене на могилі їсти. Не влаштовуйте на гробки п’янку. Приходьте із друзями, приходьте самі. Приносьте спиртне, легку закуску, газовий пальник, туристичний казанчик та чай. Все це ставте на верх каменю. Кіп’ятіть воду, робіть чай, пийте його, ставлячи чашки на камінь. Наливайте потроху, та трошки закусуйте. Розповідайте один одному про походи, про життя, згадуйте мене. Грайте на гітарі, співайте та посміхайтеся. Ходіть навкруги каменю - підтримуйте стежку. Не треба плакати. Тількі радість, або покій. Більше нічого.
Прошу Вас - не несіть квіти. Я не люблю зірваних квітів. Не несіть. І не саджайте. Я хочу, щоб навкого мого пам’ятника була трава, стежка, та весела компанія тих, хто прийшов мене не забути та дізнатись про мене.

Друзі та мої кохані люди - я заздалегідь вдячний вам за своє поховання, незвичний пам’ятник та за вашу компанію біля нього.
boletus_egoist: (Boletus_Egoist)

Хочется, что бы на моей могиле или кенотафе были такие строки:

Этот Турист, оставив с миром дом,
Со взглядом, устремлённым в бесконечность,
Ушел в поход, что будет длиться вечность...

Profile

boletus_egoist: (Default)
boletus_egoist

April 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
1617 1819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Page generated Jul. 27th, 2017 02:45 am
Powered by Dreamwidth Studios