boletus_egoist: (Pinguin)
2017-04-18 03:03 pm
Entry tags:

' я прийшов сюди з ЖоЖе



ЖеЖе омоскалився. сервери перенесли в рашкастан, змінили ліцензійну угоду. Я таке не люблю. Дапабачення.

житиму тут
boletus_egoist: (Default)
2017-03-12 09:35 am
Entry tags:

'як умру, то не ховайте...

Результат пошуку зображень за запитом "ришикеш"

Знов пишемо про веселощі маніпуляцій з рештками померлого мене.
Невзовзі почнеться сезон бреветів. Намічаю сі декілька походів. Будь-що може трапитись: лавина, потону, машина зіб'є, чи шось інше. Життя триває вічність, але тушка досить лекго руйнується.
Тож читайте, друзі мої. Я переглянув все, що я писал у цьому блозі про свої тіло після смерті. Нічого завого - все вірно. Не хочу ані традиційної могилки, ані сопливо-слезливого прощання.

Якщо я загину так, що мого тіла не знайдуть - не шукайте. Це моя воля - повернути тіло матеріальному світові так, як це станеться. Шукати не треба. Знайдені за таких обставинах тіла не і ані цінністю, ані красою. фуфуфу. хай іде.

Якщо тіло буде. Кремація - однозначно. Все як в останньому пості.

Але я зроблю дещо для вас після смерті. Я не просто хочу розвіювання попилу. Хоча, як не буде іншої можливості - зробіть над Карпатами, або Десною, або будь де - непринципово.
Та не для цього я пишу. Я залишу в сейфі зі зброєю гроші, яких вистачить на те, щоб зробити наступне, мої найближчі друзі. Я хочу, щоб ви подивилися трошки світу. Тому, ви поїдьте туди, де розвіювання попилу буде в темі :). Сума розрахована на трьох. Робимо наступне:
Забираєте урну. Там буде 1-2 кг попилу. Білий порошок. жодних кісток, бо в крематорії попіл перемелююсь на кремуляторі. Пересипаєте попіл в банку. Урну - нах. Далі я хочу, щоб ви подивилися Індію. Тому таск такий. Летимо в Делі. Звідти в Дехрадун. Звідти на таксі 15км в Ришікеш. В Ришікеші залишаємось на день і гуляємо. Ранком наступного дня я хочу, щоб ви розвіяли половину попилу з берега над Гангом вище мосту Лакшман-Джула.
Летимо в Делі, звідти в Варанасі. Там залишаємось на день. Гуляємо. І на ранок винаймаємо човна за копійки і розвіюємо попіл над Гангою з човна.
Таке запам'ятається вам на довго. Принаймні будете мене згадувати :).
boletus_egoist: (Default)
2016-10-06 01:00 pm
Entry tags:

'до цитатніку

017. Каждый человек рождается со своими уникальными способностями. Один с закрытыми глазами может на ощупь отличить ноту «ля» от пучка редиски, другой был бы лучшим в мире велосипедистом, если бы по злой прихоти судьбы не родился крабом.

(с) журнал Максім в статті по релігійність.
boletus_egoist: (Default)
2016-08-15 04:40 pm
Entry tags:

'таке підприємство

Така Атопія.

Уявіть, ви вирішуєте робити табуретки. Робите табуретки і продаєте. Прибуток - ваш. Ваші табуретки гарні. Клієнтів стає більше і ви розумієте, що буде краще винайняти помічника. Винаймаєте. Робите табуретки вдвох. Продаєте - дохід навпіл.
Далі винаймаєте бухгалтера. Дохід ділете на три. Потім водія - на чотири. І так далі і так далі. Кожен раз ви колективом приймаєте рішення і кожер раз ділете зп рівними частинами.

Питання:
1. Чи може існувати таке підприємство, коли весь фонд зарплати ділиться рівними частинами?
2. Якщо ні - що на вашу думку є обмеженням. Що є тим самим фактором, що не дає такій схемі здійснитися?

Дякую за дискусію.
boletus_egoist: (Default)
2016-08-15 04:33 pm
Entry tags:

'чисельність адептів основних релігій у світі

До вчорашньої дискусії у Ведмедів маю додати матеріали для довідки. Чисельність адептів основних релігій у світі:

Христіяни 2 292 454 000
 з них:
 Католикі 1 214 000 000
 Протестанти 800 000 000
 Православні 244 000 000

Мусульмани 1 549 444 000

Індуїсти 948 507 000
Будисти 468 736 000
Джайни 5 749 000
boletus_egoist: (Default)
2016-07-08 12:28 pm
Entry tags:

’до цитатніку

016. Мне одинаково неприятны как обладатели пенисов, "распускающие руки", так и обладательницы вагин, "распускающие языки". Физическое насилие и психическое стОят одно другого. И должны получать соответствующее противодействие.

(с) Дмитро Ярина в ФБ з приводу якогось флешмобу.
boletus_egoist: (Default)
2016-05-11 11:47 am
Entry tags:

’до цитатніку

015. Жити завтрашнім днем безглуздо, адже для життя він навіть гірший за вчорашній. Вчора напевно було, завтра може й не бути. Безвідповідально жити тим, чого нема. Вища відповідальність жити сьогодні, бути сьогодні, поводитися сьогодні, оточуючи себе позитивом. Тількі тоді завтра, якщо воно звісно буде, буде кращім за сьогодні.
boletus_egoist: (Default)
2016-05-10 02:06 pm
Entry tags:

'як умру, то поховайте...

Життя плине наразі швидше, а спокою стає дедалі менше. Це є цікавим і непаганим. Але істотно збільшує шанси поповнити своїм бувшим тілом неживу матерію. Тобто зненацька здихнути.

5cremation

В доповнення до сказаного раніше про своє поховання.

Я переглянув сучасні закони України і не знайшов прямої заборони розвіювати кремаційний попіл будь де. Такшо після моєї смерті робимо наступне:
1. Не носимося з моїм бувшим тілом як з писаною торбою. Даємо всі дозволи на розтини  і все таке інше. Нема там про шо переживати.
2. Якнайшвидше оформлюємо всі папери.
3. Бігом біжимо до крематорію, відганяючи всіх попів всіх релігій. Хто буде плакати - ображуся. Одна-дві сльози - норм. Більше - не треба.
4. Швиденько кремуємо тушку і забираємо попіл собі. Так, урну з попілом видають рідним на руки. Можете пообіцяти, шо десь його там хочте поховати.
5. Ставим урну на булькон, в гараж чи ще кудись.
6. Коли матимете час та натхнення - несемо ту урну самі, або віддаємо друзям-туристам. Хай несуть її в Карпати, або вивезуть на середину річки і висиплять з гори по вітру, або в річку. Хай наприклад в Десну. Урну можна розбити в тому ж місці. Або з Попа Івана Чорногірського за вітром - ой там гарненно полетить. Якщо буде змога - призначте Льошу Ткаченко відповідальним. Він все зробить як треба. Хай несе на Піп Іван.

Не бійтеся. Це не є протизаконним. За це нічного не буде. В урні не буде кісток, зубів чи чогось іншого. В київському крематорії попіл після кремації перемелюють. Має бути приблизно так як на пікчі.

Всім щастя!
boletus_egoist: (Default)
2016-05-05 02:20 pm

’до цитатніку



014. Життя подібне до бревету,
Хтось їде триста, хтось - шістсот.
Так і життя - у тім себе являє,
Що далі буде той, хто менше поспішає.
boletus_egoist: (Default)
2016-02-29 10:42 am
Entry tags:

’до цитатніку

013. Нема чого боятися. Боятися минулого - безглуздо, бо його вже не існує, хоча ми знаємо яким воно було. Боятися майбутнього ще безглуздіше, бо його ще не існує, дотого ж ми геть не знаємо яким воно буде і чи буде взагалі. Боятися теперешнього нема сенсу, бо в цей момент бульшість потреб і загроз просто відсутні, дотогож теперешнє швидко сплине яким би воно не було.
boletus_egoist: (Default)
2016-02-29 10:38 am
Entry tags:

'до цитатніку

012. Інші велосипеди потрібні для того, щоб зрозуміти наскільки класним є шосер!
boletus_egoist: (Default)
2016-02-01 10:17 am
Entry tags:

'до цитатніку

011. Фрукторіанець зранку. Веган вдень. Праноїд увечорі та вночі. Таким є шлях гармонії духу і тіла.
Я - про те як худнути.
boletus_egoist: (Default)
2016-01-28 02:08 pm
Entry tags:

'до цитатніку

010. Життя здається сповненим випадковостей і збігів тільки, як дивитися на нього за плином часу. Коли ж дивитися в минуле - виявляється що нема нічого окрім закономірностей та наслідків.
Так я, Армен, кажу про життя.
boletus_egoist: (Default)
2016-01-21 04:58 pm
Entry tags:

’люди в мені

Останнім часом зацікавила тема світосприйняття стародавніми людьми. Тими, в яких ще тільки пробуджувався світ почуттів і моралі. Час від часу здається, що я відчуваю їх всредині. І це доречі так і є, бо вони, предки, генетично живуть в мені. Вони дивляться на небо моїми очима. Моєю душею вони всередині радіють багаттю і деревам. Їх очима я час від часу дивлюся в небо, відчуваючи велич і неосяжність незатуманеною, чистою душею.
boletus_egoist: (Default)
2016-01-18 10:15 pm
Entry tags:

'Веложиття

Як став систематично котадзе, життя ся значно змінило. Вже чтири роки не хворію. Ну так не хворію як як люди поза темою. Соплі-фігоплі-кашель-фігашель-температура-фігура. Такого не памінтаю вже кулі було. Припинив пити і бавитися цигарками. Молодше виглядаю. Підтягнутий. Позитивно мислю. Життя наповнене сенсом та пригодами. Дихаю на повні груди.
Болетус найкращий. Ровер робить чудеса із людиною. Люблю роверитись.

boletus_egoist: (Default)
2016-01-15 07:49 am
Entry tags:

’пів мільйона поколінь

10 мільйонів років тому десь у центральній африці певна популяція мавпоподібних істот - гомінід остаточно встала на задні лапи. 10 мільйонів років тому, ми, людство почали свій шлях. Ми не стали одразу тикими, як є. Зародилося, розквітло і вимерло декілька видів людей, останній з яких - Неандертальці, що остаточно зникли приблизно 25 тисяч років тому.
Ми не зважаємо на еволюцію. Нам здається, шо вона повільна, як рух континетнів.
Але вдумайтеся п’ятсот тисяч поколінь знадобилося для того, щоб з цього:
Картинки по запросу шимпанзе
виникло це:


Всього 500 000 поколінь. Як на мене це багато, але доволі збагненно.

Можна порівняти ще одне: 25 000 років тому. Тобто всього 1250 поколінь тому ви могли піти і зустріти в лісі людину іншого виду:


1250 поколінь тому. Це здається не так давно. Не було геть нічого, не було Німеччини, Риму, навіть Єгипту не було. Була дика природа, стада тварин і два виду, ОКРЕМИХ ДВА ВИДУ людей. Вдумайтеся.*
До біса ваші АйФони, Лехуси і навіть Інтернет. Я шось так приголомшений, усвідомивши плин еволюції.
Я - частка всесвіту, що бере початок у Безмежному порядку, що породив перше покоління зірок. З елементів, зароджених в тих зірках складаюся. Вношу своє в розбудову хаоса, що ся рухає в пітьму повного безладу, що межує з Бовним порядком.
Це прекрасно!!!

---
*Українці звісно були. Бо вони є від часів Великого вибуху. І я це серйозно.
boletus_egoist: (Default)
2016-01-12 09:43 am
Entry tags:

’дяка

Любий Щоденнику,

Хочеш посміятись? Ніколи б не думав, що набуду таких висновків.

Всі, будь-яка подія виглядає інакшою залежно від точки зору на неї. Як інші речі - нічого дивного. Та сама подія іньша, якщо ти береш участь, якщо ти всередині, або якщо ти зовні і це відбувається з іншим. Саме тому ми просимо про поради сторонніх осіб, бо вони бачать наші події інакше. І те, шо нам із середини здається непереборним, нездоланним замком, із зовні насправдя може виглядати лише простим крючком, або взагалі двері незачинені, а ми стукаємо у стіну.

Прописні істини...

Так, я сам, особисто, бачю речі інакшими залежно від того, стануться вони, мають/не мають статися, відбуваються, або вже відбулися. Навіть залежно від того чи відбудуться скоро або відбулися щойно чи давно. Інша точа зору на лінії часу.
І ще одне, я не знаю кому дякувати - долі, Богові, собі... І взагалі це неправильно так писати "дякую долі...". Сприймаймо це як фразеологізм. Просто для виразності. Насправді вірно було б написати.... знаю!!! Так:

Сьогодні я счастливий від того, що не мав надлишкового достатку колись. Інакше я був би зараз таким:

Повірте- знаю шо кажу. Я мав мотоцикла. Хотів іншого, більшого, хромучого, гарного. І не один. І якби була можливість мав би. Бридко, гидко, огидно харчувався. Бррррр. Мав безліч шкідливих, небезпечних звичок. Виглядав старшим за свій вік. Пагано пахнув. Да-да.

Так ось. Як добре, шо цього не відбулося. Як добре, що я був змушений продати свої мото-байки. Хоча я шкодую про це. Але на той час, для того мене це було шкідливо. Мотоцикл - прекрасна річ, але для неї треба бути готовим, а я - не був. Тільки зараз розумію це.

А що зараз? Зараз - я знаю що таке щастя. Увага, даю визначення:

Щастя - це стан, коли ти - дивовижний, приголомшливий. Коли ти подобаєшся собі.

Зараз - да. Зараз я - такий:

і це кльово чорт забирай.